Щасливі діти - щаслива сім’я.
Всі батьки хочуть, щоб їхні діти жили в сім'ї щасливо і мирно. Ніхто не хоче тримати дитину в страху, виховувати її замкнутою, безвідповідальною, впертою. Але часто з роками діти набувають небажаних рис характеру, не маючи віри в свої сили, поваги до себе й оточення.
«Щастя дається тільки обізнаним». Ці слова І. Буніна можна застосувати до батьків. Любити дітей мало, потрібно знати їх, а цього необхідно вчитися.
Безумовно приймати дитину — означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, помічник, а просто так, просто за те, що вона є!
Нерідко можна почути від батьків таке звернення до сина чи до доньки: «Якщо ти будеш хорошим хлопчиком, я тебе любитиму» чи «Не чекай від мене хорошого, поки ти не перестанеш...(лінуватись, битись, грубіянити), не почнеш... (добре вчитися, допомагати вдома, слухатись)».
Дитині прямо повідомляють, що її приймають умовно, любитимуть умовно, люблять «якщо...».
Причина оцінного ставлення до дітей — у вірі, що нагороди і покарання — головні у вихованні. Похвалиш дитину — і в ній закріпиться добро, покараєш — зло. Але от біда: вони не завжди безвідмовні, ці засоби. Хто не знає таку закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? Атому, що виховання дитини — це не дресура.
Дитина потребує, щоб їй весь час говорили: «Як добре, що ти у мене є», «Я рада тебе бачити», «Ти мені подобаєшся», «Мені добре, коли ми разом».
Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатир рекомендувала обіймати дитину кілька разів на день. Кажуть, що чотири обійми необхідно кожному просто для виживання, а для доброго самопочуття потрібно не менш як вісім разів обійняти! Якщо дитина не отримує цього, з'являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці.
В.Сухомлинський писав, що такі батьки схожі на садівника, який, не знаючи, яке насіння кинув у землю, через кілька років прийшов подивитися і дуже здивувався, що замість троянди виріс будяк. «І ще смішніше, — додає В.Сухомлинський, — було б бачити маніпуляції садівника, якби він почав підфарбовувати, розмальовувати квітку будяка, намагаючись зробити з неї троянду.
Для успішного виховання важливі не тільки любов до дитини, а й загальний мікроклімат сім'ї. Від нього залежать і міцність сім'ї, і душевні якості дитини, і навіть наше довголіття.
Чим частіше батьки сердяться на дитину, кричать, критикують, тим швидше вона доходить висновку: «Мене не люблять». Слова батьків «Я про тебе піклуюсь» чи «Заради твого ж добра» діти не чують. Вони чують слова, а не їх значення. Тон важливіший за слова, і якщо він різкий, сердитий чи просто суворий, то завжди висновок один: «Мене не люблять, не приймають».
Виникає запитання: «Якщо я приймаю дитину, чи означає це, що я не повинна ніколи на неї сердитись?» Але свої негативні почуття не потрібно висловлювати.
Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.
Можна засудити дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними вони не були. Якщо вони у неї виникли, для цього є причини. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, Інакше воно переросте в її неприйняття.
Одна мати якось запитала: «Як же я обніматиму, якщо він іще не вивчив уроки? Спочатку дисципліна, а потім добрі взаємини. В такому випадку мати стане на шлях критичних зауважень, нагадувань. Дисципліна не до, а після добрих взаємин.
МОЖЛИВІ ПОМИЛКИ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ
- Дисципліна не до, а після встановлення доброзичливих взаємин, і тільки на базі них.
- Якщо дитина незапланована і батьки неготові до ЇЇ виховання.
- Посилення «виховного» настрою батьків. Батьки бажають компенсувати свої життєві негаразди, нездійсненні мрії чи бажання, довести один одному і всім домашнім свою необхідність, незамінність.
Завдання 1. Зрозумійте, наскільки вам вдається приймати свою дитину. Для цього спробуйте підрахувати, скільки разів ви звернулись до неї з емоційно позитивними висловами (радісним привітанням, підтримкою, похвалою) і скільки — негативними (критикою, зауваженнями, докорами). Якщо кількість позитивних І негативних звернень рівна чи негативне переважає, то зі спілкуванням у вас не все гаразд.
Завдання 2. Закрийте очі і уявіть собі, що ви зустрічаєте свого найкращого друга (чи подругу). Як ви покажете, що раді йому, що він вам дорогий і близький? А тепер уявіть, що це ваша особиста дитина: ось вона приходить до дому зі школи і ви показуєте, що раді її бачити. Уявили? Тепер вам легше буде зробити це насправді.
Завдання 3. Обіймайте вашу дитину не менше чотирьох разів на день (звичайні ранкові привітання і поцілунки на ніч не рахуються). Непогано те саме робити і щодо дорослих членів сім'ї.
Батьки для дитини — камертон: як вони прозвучать, так вона і відгукнеться. Якщо ми погано ставилися, наприклад, до своїх батьків, того ж потрібно чекати І від своїх дітей. Давня притча каже: «Син схопив старенького батька і потяг його згодувати крокодилам. Його син побіг за ним. «Навіщо?» — запитав батько. «Щоб знати дорогу, по котрій доведеться тягти тебе...»
Фахівець із соціальної роботи - Рига В.І.